 |
| Мірабелла Розалія |
Які існують права дітей в Україні і яким чином держава захищає права дітей? Законодавство України будується на принципі відсутності дискримінації. Відповідно до Конституції та законодавчо-нормативних актів України всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи. Закони України, які носять характер захист прав дітей, а до таких відносяться такі закони, як:
1. Конституція України.
2. Конвенція про права дитини (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 789-XII (789-12) від 27.02.91) - Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р. Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.
3. Закон України "Про охорону дитинства" (Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.)
4. Сімейний кодекс України (Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та
іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.)
5. Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" - Виходячи з Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Конвенції ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
6. Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" - Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Також до списку Законів України, які в той чи інший спосіб захищають права дітей можна ще додати:
1. Постанову Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866 Київ - Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини.
2. Указ Президента України Про Національну програму "Діти України" від 18 січня 1996 року N 63/96 - Надаючи важливого значення становищу дітей, їх соціальному захисту, створенню сприятливих умов для фізичного, інтелектуального й духовного розвитку, майбутньої повноцінної життєдіяльності та з метою координації дій, пов'язаних з виконанням Конвенції ООН про права дитини.
Механізми координації політики щодо дітей на національному та місцевому рівнях:
Свідченням пріоритетності сфери охорони дитинства для України стало створення у березні 2006 р. урядового органу – Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту (п.14 і п.16 Заключних зауважень і рекомендацій). На Департамент покладені функції:
- здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності;
- узагальнення практики застосування та розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань усиновлення дітей, опіки, піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей;
- контрольно-наглядові функції щодо захисту прав, свобод та інтересів дітей, їх усиновлення, опіки, піклування, влаштування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, а також їх утримання та виховання у закладах соціального захисту;
- виконання Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування; забезпечення співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН, контроль виконання в Україні програм, які підтримуються ЮНІСЕФ тощо.
Продовжує активно працювати створена у 2000 р. Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства, яка забезпечує координацію дій у вирішенні питань, пов’язаних із життєзабезпеченням та розвитком дітей.
Протягом 2002-2006 рр. продовжувався розвиток служб у справах дітей, до компетентності яких належать питання реалізації державної політики з питань захисту прав дітей, запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності тощо. Якщо у 2003 р. штатна чисельність їх працівників становила 1660 осіб, то у 2006 р. – вже 2343 осіб, а на 1.01.2007 р. – 3138 осіб. Проте, укомплектованість служб у справах дітей відповідно до норм законодавства протягом 2002-2006 рр. становила лише 56-63%. Протягом останніх років значно розширилася сфера їх повноважень, відповідно до яких працівники служб мають право порушувати питання про направлення до спеціальних установ для дітей або навчальних закладів дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах; забезпечувати влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, передачу під опіку, піклування на усиновлення; працювати з батьками, опікунами та піклувальниками над усуненням причин і умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності та вчинення правопорушень; порушувати питання про накладання дисциплінарних стягнень та притягнення до відповідальності посадових осіб та батьків, які допустили порушення прав дитини.
Значну роль у соціальному захисті та наданні соціальної допомоги дітям відіграють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, як установи соціального обслуговування, що діють у сфері управління Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Їхня чисельність постійно зростає: з 667 у 2002 р. до 1247 у 2006 р.. Пропорційно зростає і кількість наданих ними послуг - від 1,4 млн. у 2002 р. до майже 5,6 млн. у 2005 р.
Питання захисту прав дітей, зокрема Конвенції ООН про права дитини висвітлюються під час проведення навчальних заходів і в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, працівників охорони здоров’я, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Принцип якнайкращого забезпечення інтересів та прав дитини покладений в основу державної політики у сфері охорони дитинства та регулювання сімейних відносин. Згідно зі статтею 4 Закону України „Про охорону дитинства” система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
- удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
- забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
- проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
- встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, у підпорядкуванні якого знаходиться Державний департамент України з питань усиновлення та захисту прав дитини.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
- проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;
- розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення матеріально-технічної бази цих закладів;
- вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
- організацію безкоштовного харчування учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах;
- організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються у професійно-технічних навчальних закладах;
- вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
- контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
- вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Таким чином, незважаючи на певні позитивні зміни в обсягах і структурі соціальних витрат, підвищенні заробітної плати, збільшенні обсягів фінансування освіти, медицини, сфери соціальних закладів, фінансування заходів, спрямованих на поліпшення становища та прав дітей залишається недостатнім.
Складається враження, що з захистом прав дітей в Україні все гаразд. Але статистичні дані України, щодо дітей показують досить невтішну статистику, а саме:
- згідно державного комітету статистики України, смертність дітей до одного року у 2010 року становила - 4564 особи, а за січень-лютий 2011 року - 725 осіб (це при тому, що населення України з 1990 року постійно скорочується з 51838,5 тис. осіб до 45962,9 тис. осіб у 2010 році, а кількість смертності дітей до одного року з 1999 року фактично не змінюється). Отож при скороченні населення України смертність дітей до одного року фактично збільшується до загального населення України.
- за даними Державного комітету статистики України, в країні на початок відповідного року проживало:
2002 рік – 10306976 дітей, що становило 21,4% населення країни;
2003 рік - 9878630 дітей, що становило 20,7% населення країни;
2004 рік – 9503315 дітей, що становило 20,0% населення країни;
2005 рік – 9129178 дітей, що становило 19,4% населення країни;
2006 рік – 8801969 дітей, що становить18,8 % населення країни.
Механізми координації політики щодо дітей на національному та місцевому рівнях:
Свідченням пріоритетності сфери охорони дитинства для України стало створення у березні 2006 р. урядового органу – Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту (п.14 і п.16 Заключних зауважень і рекомендацій). На Департамент покладені функції:
- здійснення заходів щодо забезпечення захисту прав, свобод та інтересів дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності;
- узагальнення практики застосування та розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань усиновлення дітей, опіки, піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, запобігання дитячій бездоглядності і безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей;
- контрольно-наглядові функції щодо захисту прав, свобод та інтересів дітей, їх усиновлення, опіки, піклування, влаштування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, а також їх утримання та виховання у закладах соціального захисту;
- виконання Україною зобов'язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування; забезпечення співробітництва центральних органів виконавчої влади з Дитячим фондом ООН, контроль виконання в Україні програм, які підтримуються ЮНІСЕФ тощо.
Продовжує активно працювати створена у 2000 р. Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства, яка забезпечує координацію дій у вирішенні питань, пов’язаних із життєзабезпеченням та розвитком дітей.
Протягом 2002-2006 рр. продовжувався розвиток служб у справах дітей, до компетентності яких належать питання реалізації державної політики з питань захисту прав дітей, запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності тощо. Якщо у 2003 р. штатна чисельність їх працівників становила 1660 осіб, то у 2006 р. – вже 2343 осіб, а на 1.01.2007 р. – 3138 осіб. Проте, укомплектованість служб у справах дітей відповідно до норм законодавства протягом 2002-2006 рр. становила лише 56-63%. Протягом останніх років значно розширилася сфера їх повноважень, відповідно до яких працівники служб мають право порушувати питання про направлення до спеціальних установ для дітей або навчальних закладів дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах; забезпечувати влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, передачу під опіку, піклування на усиновлення; працювати з батьками, опікунами та піклувальниками над усуненням причин і умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності та вчинення правопорушень; порушувати питання про накладання дисциплінарних стягнень та притягнення до відповідальності посадових осіб та батьків, які допустили порушення прав дитини.
Значну роль у соціальному захисті та наданні соціальної допомоги дітям відіграють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, як установи соціального обслуговування, що діють у сфері управління Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Їхня чисельність постійно зростає: з 667 у 2002 р. до 1247 у 2006 р.. Пропорційно зростає і кількість наданих ними послуг - від 1,4 млн. у 2002 р. до майже 5,6 млн. у 2005 р.
Питання захисту прав дітей, зокрема Конвенції ООН про права дитини висвітлюються під час проведення навчальних заходів і в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, працівників охорони здоров’я, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Принцип якнайкращого забезпечення інтересів та прав дитини покладений в основу державної політики у сфері охорони дитинства та регулювання сімейних відносин. Згідно зі статтею 4 Закону України „Про охорону дитинства” система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
- удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
- забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
- проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
- встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, у підпорядкуванні якого знаходиться Державний департамент України з питань усиновлення та захисту прав дитини.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
- проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;
- розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення матеріально-технічної бази цих закладів;
- вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
- організацію безкоштовного харчування учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах;
- організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються у професійно-технічних навчальних закладах;
- вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
- контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
- вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Таким чином, незважаючи на певні позитивні зміни в обсягах і структурі соціальних витрат, підвищенні заробітної плати, збільшенні обсягів фінансування освіти, медицини, сфери соціальних закладів, фінансування заходів, спрямованих на поліпшення становища та прав дітей залишається недостатнім.
Складається враження, що з захистом прав дітей в Україні все гаразд. Але статистичні дані України, щодо дітей показують досить невтішну статистику, а саме:
- згідно державного комітету статистики України, смертність дітей до одного року у 2010 року становила - 4564 особи, а за січень-лютий 2011 року - 725 осіб (це при тому, що населення України з 1990 року постійно скорочується з 51838,5 тис. осіб до 45962,9 тис. осіб у 2010 році, а кількість смертності дітей до одного року з 1999 року фактично не змінюється). Отож при скороченні населення України смертність дітей до одного року фактично збільшується до загального населення України.
- за даними Державного комітету статистики України, в країні на початок відповідного року проживало:
2002 рік – 10306976 дітей, що становило 21,4% населення країни;
2003 рік - 9878630 дітей, що становило 20,7% населення країни;
2004 рік – 9503315 дітей, що становило 20,0% населення країни;
2005 рік – 9129178 дітей, що становило 19,4% населення країни;
2006 рік – 8801969 дітей, що становить18,8 % населення країни.
- одночас, поряд із значними зрушеннями, які відбулися у сфері створення системи соціально-правового захисту дітей, слід відмітити, що не вирішеними залишаються питання доступності для дітей засобів захисту прав у випадку їх порушення. Це пов’язано із недостатньою кількістю та штатною неукомплектованістю служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, особливо на рівні невеликих міст і селищ, недостатньою кількістю методик надання соціально-правової допомоги дітям та недостатнім рівнем обізнаності щодо своїх прав та механізмом їх захисту самих дітей, особливо тих, хто опинився в складних життєвих обставинах. В Україні також відсутній такий механізм захисту прав дітей як Уповноважений з прав дитини, хоча у 2008 році на розгляд Верховної Ради України були внесені відповідні законопроекти.
Скачати 5 законів одним архівом можна безплатно з letitbit
ВідповістиВидалити